Витяг з інтервю з Адріаном Михальчишином:

- А як ви раптом опинилися в Словенії?

В 1992 році у членів збірної України виник конфликт з національною федерацією, яка вирішила зекономити на нашому розміщенні на Олімпіаді півтори тисячі доларів. Не всім були заказані окремі номери, і після турніру ми з Картом пішли зі збірної. Я відправився в Югославію, керувати і грати за один з найсильніших клубів - "Агроуніверсал". Фантастичний склад! На першій дошці - Крамник, на другій - Ананд, на третій - Гельфанд, на четвертій Білявський, якого я тоже перетягнув в Югославію. При цьому я тренував ще й жіночу клубну команду, яка три рази вигравала Кубок Європи. Пізніше ми з Білявським стали гравцями словенської збірної.

- Так де ж ваш дім?

Якийсь час прийшлось жити на два доми, переміщаючись по маршруту Львів - Марібор - Львів. На карті відстань між цими пунктами - 900 км, на машині - 9 годин. Так і носився туди-сюди. Але по-справжньому почуваю себе комфортно, звичайно, тільки у Львові. Моя дружина працює директором гостинниці, син - кандидат наук, займається політологією, дочка вивчає міжнародне право в місцевому університеті. Де ще, як не в рідному місті можна було організувати і відсвяткувати 80-ліття Карта. Причому програма святкувань містила не тільки обовязковий бенкет, але і показовий турнір на центральній площі міста. Треба було при цьому бачити лице месьє, так ми називаємо між собою Віктора Емануїловича.

- А свого першого учня памятаєте?

Звичайно, тим більше що це була учениця Майя Чибурданідзе, з якою я працював на пару з Тамазом Георгадзе. ЇЇ "генеральним спонсором" був дядько - директор рибного ресторану, і одного разу він приїхав до Вільнюсу, де ми знаходилися на зборах. Представте ситуацію, в гостинниці до мене підходить здоровезний і дуже товстий грузин и питає у Майї: "Той, чи ні?". Після чого витягає з кишені пачку грошей і протягує мені.

- Напевно, вашу науку Чибурданідзе засвоїла дуже добре, тому що навіть зараз, зустрічаючись з "комрютерно натасканими" суперницями, без особливих зусиль розправляється з ними.

В жіночих шахах вплив компютера - нульове. Однією з проблем шахісток є нездатність працювати самостійно. Посади любу зних за дошку і вже через годину виникають проблеми. Дами дуже скоро відходять від теорії, і починається жива творчість, де більше помилок і набагато більше емоцій, але зато їх цікаво дивитися. Це можна зрівняти з тенісом, де в мужчин багато залежить від сили подачі чи удару, а в жінок важливі всі компоненти гри. Звичайно, в мужчин рівень вище, але жіночі шахи особисто мені задються більш видовищними. І в цьому плані Майя, без сумніву, велика шахістка, найбільша в історії жіночих шахів.

- Можличо іменно після настільки вдалого дебюту з Чебурданідзе за вами закріпилася репутація "дамського майстра"?

За довгі роки тренерської роботи я вже давно прийшов до висновку, що дівчата набагато серйозніше, в порівнянні з юнаками, відносяться до навчального процесу. До того ж вони розумніші, і кращі в чисто людському плані. Проте коли шахістки закохуються, все іде під три чорти: абсолютно пропадає здатність до мислення, і нерідко вони звязуються з такими кавалерами, місце котрим на смітники. В такій ситуації не до шахів і всякі спроби тренера переконати не приносять користі.

Інтервю взято і перекладено з chesspro.ru
Повну версію інтервю можна глянути тут